( на фото: Зліва направо Анастасія Літинська, син Марк; пані Біргіт, Назар Кулик; Ліка Ліпська, син Єгор; Анастасія Царенко, донька Мілана; Катерина Кулик, донька Поліна; Юлія К., син Алан. )

Важкі і страшні часи переживає український народ. Російські загарбники стирають з лиця землі квітучі міста і села, знищують ні в чому не винних працелюбних і мирних людей, насильно вивозять дітей в росію. Перелік злочинів цих варварів 21 століття довгий і продовжує рости. А що і ще можна від них чекати після підриву Каховської ГЕС?!
Мільйони українців змушені були покинути рідні домівки та шукати порятунку по різних країнах світу, і перш за все у Європі.
В цьому матеріалі хочу розповісти читачам про благодійну діяльність громадянки Німеччини - жительки села Пфордт землі Гессен Біргіт Г. (будучи скромною людиною просила не називати її прізвище). Познайомила мене з нею і допомагає спілкуватися моя донька Наталія, яка вільно володіє німецькою мовою.
Спочатку декілька слів про саму пані Біргіт. Вже 40 років вона працює медсестрою. Має троє дорослих дітей і 3 внуків. Про вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року вона разом з донькою, яка в цей час у гостювала у неї, дізналася з випуску новин по телебаченню.Hа фото:Пані Біргіт знаходить час і для дозвілля дітей
За словами пані Біргіт «…вони не могли повірити в те, що побачили та почули з новин».
Наступного дня вони побачили ще більше страхіть. Найбільше їх вразили українські жінки, які з маленькими дітьми на руках, покидали свої домівки і тікали хто куди міг.
Під враженням побаченого, пані Біргіт прийняла рішення надавати посильну допомогу якраз цій, найбільш вразливій категорії українських біженців, а також вагітним жінкам. Для прийому переселенців пані Біргіт переобладнала свою кімнату для гостей, а також і спальню. На горищі було облаштовано ігрову кімнату для дітей.
Перші сім’ї приїхали до пані Біргіт вже у травні 2022 року. Попередньо вони познайомилися з нею через соціальні мережі і вже їхали в Німеччину на її запрошення. Відтак, українським сім’ям не потрібно було проходити пункти первинного прийому та розподілу, що значно полегшило їхнє облаштування. Така практика продовжується і тепер. У її будинку, який я називаю «Будинком доброти і милосердя пані Біргіт», вже отримали тимчасовий притулок 26 чоловік, в тому числі 12 дітей і серед них 9 немовлят. Всім їм пані Біргіт згодом допомогла знайти постійне житло, за що вони щиро дякують їй, приїжджаючи до неї в гості. Наразі у неї проживає 5 мам і 6 діточок. Найменшій дівчинці 6 місяців (вона народилася у Німеччині). Зараз пані Біргіт очікує на приїзд ще двох сімей в кількості 12 чоловік, в тому числі 4 дітей.
Приведу декілька прикладів. Анастасія Літинська народилася і виросла у місті Харкові. 20 лютого 2022 року вона зі своїм чоловіком, будучи вже вагітною, повернулася з Великобританії до Харкова, де була на заробітках.
24 лютого Анастасія проснулася від вибухів і швидко дізналася, що почалася війна. Перше, про що вона подумала - про дитину, оскільки навіть не встигла стати на облік у зв'язку з вагітністю. Через два тижні Анастасія разом зі своїм чоловіком виїхала у сусідній обласний центр - місто Полтаву. Тут вона стала на облік але через місяць війна дійшла і сюди - почалися ракетні обстріли.
Подружжя змушене було знову тікати від війни, на цей раз у місто Львів, де вже перебувала у родичів сестра Анастасії - Ліка Ліпська з двома неповнолітніми дітьми. Однак і тут вони попали під російські масовані ракетні удари. Від безвиході Анастасія з чоловіком вирішили повернутися у Харків. У Харкові під звуки сирен та вибухів Анастасія народила сина Марка. Тривоги та обстріли тривали кожного дня і це було нестерпно. У ці дні сестра Анастасії – Ліка через соціальні мережі познайомилася з пані Біргіт і на її запрошення вони вирішили виїхати у Німеччину. Анастасію та Ліку гнітили страх і невідомість за долі дітей та свої у незнайомій країні.

19 січня цього року вони прибули до Німеччини. Пані Біргіт доброзичливо зустріла їх на вокзалі, а вдома розмістила та нагодувала. На душі сестрам стало вже значно спокійніше. За два тижні вона допомогла їм оформити всі необхідні документи, в той час як це могло зайняти два місяці.
Пані Біргіт допомогла Ліці влаштувати доньку до школи. Навіть знайшла час проїхати з донькою на автобусі до школи, щоб показати дорогу. За словами Ліки «…Біргіт – золота жінка. Вона дуже любить дітей і робить все, щоб вони забули прокляте слово війна. А я іноді просто плачу, що є такі люди як Біргіт…». Ліку підтримує сестра Анастасія і зазначає, що пані Біргіт «… любить нас як рідних. Мій син дивиться на неї з посмішкою, коли вона йому щось розповідає. Ми дуже вдячні їй за її доброту».
Ще одна підопічна пані Біргіт – Катерина Кулик, бувша жителька міста Києва, називає її «німецькою мамою» для себе і «німецькою бабусею» для діток. З таким визначенням ролі пані Біргіт у житті українських біженців погоджуються всі, хто проживає у її будинку.
Катерина Кулик пройшла свій тернистий шлях до пані Біргіт. Її історія почалася з миті, коли дізналася, що вагітна. Рішення їхати за кордон прийшло саме по собі після інформації про обстріли пологових будинків.
У вересні 2022 року вона з п’ятирічним сином прибула у Німеччину до своїх родичів. Місяць прожила у них але ж треба було шукати інше житло тому, що без реєстрації місця проживання вона не могла стати на облік по вагітності.
Через соціальну мережу "Фейсбук" Катя познайомилася з пані Біргіт і переїхала до неї. 11 січня 2023 року народила донечку.
Пані Біргіт, за словами Каті, стала берегинею її душі. У тяжку хвилину завжди підійде, обніме і скаже такі прості, але потрібні слова:"Все буде добре!". Така підтримка надає їй сили триматися та йти далі заради майбутнього своєї родини.
Немало випробувань випало і на долю біженки з Київської області Анастасії Царенко. Наприкінці лютого 2022 року, будучи вагітною, вона змушена була тікати від війни у найближчу країну - Польщу. Тут вона 20 травня 2022 року народила доньку і через один місяць повернулася додому.
Однак, на початку лютого 2023 року, побоюючись нового наступу російських загарбників, вирішила знову виїжджати з України – на цей раз у Німеччину. До неї долучилися, мама, сестра і тітка.
Було відомо, що пані Біргіт, до якої збиралася їхати Анастасія зі своїми родичами, приймає тільки мам з дітьми, а їх було четверо дорослих і одна дитина. Пані Біргіт пішла їм назустріч і 19 лютого 2023 року вони прибули до неї. Познайомившись з нею ближче, зазначені родичі були приємно здивовані її щирістю, доброзичливістю та безкорисливістю. Вона допомагає їм всім, чим може. В короткий термін допомогла тітці знайти квартиру. Анастасія називає пані Біргіт «скарбом» для їхньої родини. Сама пані Біргіт, говорячи про свою благодійну діяльність, відмічає, що в Німеччині дуже багато таких, як вона, які підтримують сім’ї українських біженців різними способами. Приведу її слова: «Я просто намагаюся допомогти їм почуватися комфортно та безпечно. Я буду підтримувати українські сім'ї, поки це буде необхідно, але мені дуже прикро, що після більш ніж року ця допомога все ще є такою необхідною. Картинки про страждання українських мам, які я бачу в новинах по телебаченню, важко терпіти…». Найбільшою і найдорожчою подякою для себе пані Біргіт вважає усміхнені обличчя діток та їх мам після всього пережитого ними... Це свідчить, що її зусилля не пропадають марно.
Ну, а мені наостанок залишається тільки зауважити, що такою благородною роботою і настільки самовіддано може займатися тільки світла людина з широко відкритими душею і серцем, безмежною добротою та щира перед Богом і людьми.

Борис Дученко,
член Всеукраїнської громадської
організації «Закінчимо війну»