Навигация



Апрель
Пн 1 8 15 22 29
Вт 2 9 16 23 30
Ср 3 10 17 24  
Чт 4 11 18 25  
Пт 5 12 19 26  
Сб 6 13 20 27  
Вс 7 14 21 28  

 

К 25 годовщине вывода войск из ДРА

Дата добавления: 2014-02-14

Автор: Виктор Потапенко

Голова ВГО «Закінчимо війну» Юрій Зубко взяв участь у відкритті пам’ятної дошки воїнам-афганцям.

14 лютого 2014 р. на фасаді травматологічного відділення Головного військово-медичного клінічного центру встановлено Пам’ятну дошку з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан. В урочистостях взяли участь: Командування головного військового клінічного госпіталю на чолі з полковником медичної служби Анатолієм Казмірчуком, лікарі, що опікувались воїнами-афганцями, серед яких полковник медичної служби Юрій Скробонський і Віра Анкіна, Голова ВГО «Закінсим війну» Юрій Зубко, учасники бойових дій Костянтин Бороздин, Едуард Шевчук, Ігор Радійчук , настоятель госпітального Храму протоієрей Олег Скнар, працівники госпіталю, представники громадськості та журналісти.

Виступаючи перед присутніми Начальник ГВКЦ, полковник медичної служби Анатолій Казмірчук нагадав, що нині виповнюється 25 років із того великого дня, коли генерал Громов вивів із території Республіки Афганістан останні частини радянських солдат. - «Кожен з присутніх тут багато знає про цю війну. Воїни-інтернаціоналісти свій обов’язок виконали з честю. На жаль, багато з них не повернулося з цієї війни. А в стінах цього госпіталю лікарі і медсестри рятували поранених. В прямому і переносному значенні повертали їх до життя»

Загалом в колишньому 408 ОВГ пройшли спеціалізоване лікування 712 поранених військовослужбовців зазначеної категорії, проте найтяжчі пацієнти з вогнепальними переломами та мінно-вибуховими травмами, безпосередньо, лікувалися у травматологічному відділенні госпіталю.

Полковник медичної служби, лікар-травматолог Юрій Скробонський згадав як разом з медсестрами зустрічали свій перший «афганський борт» із пораненими хлопцями. - «Першим до нас потрапив Сергій Євтехов, командир взводу спецназу, його БТР підірвався на міні, були дуже тяжкі травми, ми його всім відділенням виходжували. А останнім моїм «афганським» пацієнтом був російський хлопчик Олексій з Рязані. Правда, прізвище я вже не пам’ятаю».

Саме йому, лікарю з золотими руками, через які пройшло майже тисячу воїнів-афганців разом учасником бойових дій в Афганістані, полковником Костянтином Бороздіним випала честь Пам’ятну дошку воїнам-інтернаціоналістам. А виготовив її також колишній воїн-афганець Євген Дорошенко. Від імені ветеранів війни в Афганістані, колишніх пацієнтів лікарям і медичному персоналу госпіталю були вручені Подяки і нагороди.

Дякуючи за нагороди Віра Василівна Анкіна, начальник відділення лікувальної фізкультури госпіталю, яку пацієнти називають «добрим ангелом-охоронцем», розповіла, що за 10 років, доки тривала війна, довелось підняти на ноги сотні солдат-афганців. - «Перші поранені до нас стали надходити наприкінці 80-го року Спочатку їх було не багато, 2-3 людини. У 1983-85 році поранених солдатів стало набагато більше, по сто людей поступало до нас у відділення. Ми їх розміщували по всьому госпіталю. Допомагали їм і фізично, і психологічно, і хлопці, які пройшли через наше відділення, в основному вони знайшли себе у цьому житті. Бо війна накладає відбиток не тільки на фізичне здоров’я, але і на моральне».

Війна в Афганістані зачепила 150 тисяч українських родин. В період з 1979 по 1989 понад 35 тисяч поранено, 14 тисяч молодих хлопців, котрим було по 19-22 роки, так і не повернулися додому. «Половина мого життя пов’язана з Афганістаном і з людьми, які там служили, - ділиться учасник бойових дій в Афганістані Едуард Шевчук. - Звичайно, це дуже пам'ятна дата, це частина нашого життя, і ми завжди про неї пам'ятаємо . 25 років, це і багато і мало. Всі друзі, які були зі мною там, вони і сьогодні поруч зі мною. У цей день ми обов'язково все зустрічаємося, відзначаємо цю дату, згадуємо, як було там.

«Такі пам’ятні знаки, як ця дошка на фасаді військового госпіталю, не тільки данина поваги всім, хто не повернувся з війни, а й нагадування про те, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Коли гинуть молоді хлопці, які б стільки всього могли зробити в житті, - говорить Голова ВГО «Закінчимо війну» Юрій Зубко. – Ми, ті, кому пощастило повернутися, живемо сьогодні і за тих, хто поліг у афганських ущелинах, хто залишився прикутий до інвалідного візка, хто недолюбив, недомріяв, не дожив. А тому, скільки вистачить сил, ми будемо нагадувати, що найголовніше на землі – мир. І найцінніше – життя людини». 15 лютого 2014 року виповнюється 25 років з дня виведення радянських військ з Республіки Афганістан.

вернуться назад;

 

 

 

 

Наш архив

Помощь сайту

U194257898049
R299379597058
Z121858383480