Навигация



Декабрь
Пн   3 10 17 24 31
Вт   4 11 18 25  
Ср   5 12 19 26  
Чт   6 13 20 27  
Пт   7 14 21 28  
Сб 1 8 15 22 29  
Вс 2 9 16 23 30  

 

НАГОРОДА ПОВЕРНУЛАСЯ В РОДИНУ ВЕТЕРАНА

Дата добавления: 2018-11-05

Автор: Ольга ДЯГЛЮК, Микола ДОЛГІЙ

Яких див не трапляється в житті людському!

Здається, від буття можна очікувати лише неприємних «сюрпризів» на кшталт підвищення тарифів на газ або електроенергію чи заборгованості з виплати пенсій, стрибка цін на пально-мастильні матеріали чи хліб… А родину Горідьків із с. МлієваГородищенського району Черкаської області приголомшила несподівана звістка – через не одне десятиліття до них повернеться медаль «За відвагу», яку їхній чоловік, батько, дідусь і прадідусь отримав за подвиг у часи Другої світової війни.

Ще хлопчаками сини героя десь згубили нагороду, навіть спомин про ті часи канув у Лету. Аж ось під час збирання врожаю картоплі сусід Іван Дяглюк знайшов медаль. Відразу зацікавився, кому може належати ця висока відзнака.

Член Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» Микола Долгій за номером з’ясував, що нагороданалежаламліївцюДмитру Горідьку. Медаль тривалий час пролежала в землі, пережила не одну оранку й копання картоплі, тож зазнала значних пошкоджень.Завдяки Черкаському обласному осередку Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» (голова Олександр Назаров) її було реставровано, щоб у гідному вигляді повернути родині бійця, який мало не загину за Батьківщину.

Для сім’ї Горідьківновина про те, що знайдено нагороду Дмитра Івановича, стала несподіванкою, для них вона – пам’ять про найріднішу людину, яка так рано пішла із життя. Вражені й розчулені не знали, як дякувати за такий подарунок.

У свято Покрови Пресвятої Богородиці, коли в нашій державі святкують День захисника України волонтериЧеркаського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» передали вдові ветерана та його синам медаль «За відвагу» разом із витягом із наказу про нагородження, аби знали за що отримав цю високу нагороду. Вручення стало справжньою подією: цього дня у Мліїв, в оселю Василя Горідька, прибув брат Петро з родиною із В’язівка, сусіди, із нетерпінням чекали звістки брат та сестра, котрі нині проживають на Рівненщині.

Вдова героя Агрипина Матвіївна та сини розповіли, що він не був багатослівним у тому, що стосувалося його бойового минулого. Мабуть, надто болісними були спогади, адже 19-річним пішов захищати Вітчизну, воював на 3-ому Білоруському фронті в Німеччині, там отримав важкі поранення. Втрата зору, загроза ампутації ноги, хвороба серця – ось ціна, яку заплатив за служіння Батьківщині. Півроку довелося бути прикутим до ліжка, поки не зажила рана на кінцівці. Терпів нестримний біль, але тримався, адже розумів – треба все пройти, щоб повноцінно жити. Страшнумітку Другої світової проніс через усе зріле буття, яке обірвалося в 56 років… За словами синів, батько не міг дивитися фільми воєнної тематики -- хворе серце й нерви не витримували тих картин. Війна забрала життя його батька, не повернувся із фронту рідний брат, тож їхній рід заплатив високу ціну за мирне небо над рідним краєм.

Життя після демобілізації було теж непростим, адже богатирської сили після поранень не відчував: довелося тримати чималеньке господарство, виховувати дітей, працював у лісництві й колгоспі. Але попри проблеми зі здоров'ям був майстром на всі руки – не було того, чого не вмів би зробити: і столярував, і плотникував, і чоботи шив, і біля худоби порався…

Із майбутньою дружиною був знайомий ще до війни., разом корови пасли. Агрипина Матвіївна жила на Храпалевому хуторі, а Дмитро Іванович – на Цегельні, але їхні долі поєдналися 1948-ого на недовгі, за словами жінки, 33 роки. Журиться вона, що там мало прожили в парі, що доля прирекла її на вдовине буття. Донедавна А.М. Горідько жила на Цегельні сама, ще й на городі поралася. Але потім роки взяли своє – уже 93 літо зустріла, – тож нині мешкає в родині сина Василя.

З однієї з небагатьох світлин, які залишилися в сім’ї ветерана, на нас дивиться мужній чоловік. Він залишив добру пам’ять по собі: мир для рідних, затишний дім, чотирьох хороших дітей, які створили сім’ї та продовжують славний рід Горідьків. Для синів та доньки, шести внуків та тринадцяти правнуків ця медаль «За відвагу» -символ подвигу Дмитра Івановича, спогад про нього, як зауважив син Василь. Вони цінуватимуть цей подарунок, який зробила їм доля, із трепетом берегтимуть нагороду, адже для них це не шматок кольорового металу чи пусті слова. Це біль, кров і героїчні вчинки пращура – скромного трудівника, турботливого батька, такого рідного й такого далекого нині…

вернуться назад;

 

 

 

 

Наш архив

Помощь сайту

U194257898049
R299379597058
Z121858383480