Навигация



Октябрь
Пн 1 8 15 22 29
Вт 2 9 16 23 30
Ср 3 10 17 24 31
Чт 4 11 18 25  
Пт 5 12 19 26  
Сб 6 13 20 27  
Вс 7 14 21 28  

 

БУВАЛЬЩИНА, ЩО СТАЛА ЛЕГЕНДОЮ

Дата добавления: 2018-08-08

Автор: О.Назаров

30 липня 1941-го року під с.Легедзине Тальнівського району Черкаської області відбувся звичайний здавалося-б для тієї війни бій. За збігом обставин, свідком його епізоду став кореспондент газети «Червона зірка» Теодор Ліль’їн, і вже 5 серпня вийшов його нарис «Героїчна оборона штабу». Це була остання кореспондеція з місць боїв 6-ї та 12-ї армій Південного фронту напередодні їх оточення.

Зрозуміло, що кореспондент не бачив перебігу всього бою. Найдокладніше він описаний у книзі колишнього прикордонника Окремої Коломийської прикордонної комендатури Олександра Ілліча Фукі «Бувальщина, що стала легендою». Для нацистів цей бій закінчився поразкою, що для літа 1941-го вже було подією вартою уваги. Та запам’ятася він його учасникам і місцевим жителям участю в контратаці службових псів, які разом з прикордонниками кинулися на противника…

В документах ворога ці події описані скромно - у першій половині дня бойова група 11-ї танкової дивізії прорвалась на північну околицю села Легедзине, але попавши під контрудар була змушена відкотитись на висоти південніше села Роги, де і закріпилась.

Вкрай поверхневе вивчення дослідниками боїв за Легедзине у липні-серпні 1941-го року призвело до появи певних непорозумінь. Деякі з дослідників збільшували кількість собак, що прийняли участь у контратаці. Інші взагалі почали брати під сумнів сам факт цього бою. Заблукали у трьох соснах (а саме три дні йшли бої за Легедзине) і сучасні російські історики з вченими ступенями… Але документальні факти річ вперта – бій був, були підрозділи РСЧА, були прикордонники, і були їх чотириногі друзі, що стали бойовими побратимами. І не залежно від їх кількості, суті справи це не міняє – в той день нацисти тут не пройшли! Але далася ця перемога дорогою ціною…

Особисто мені й досі стоїть перед очима обличчя бабусі в одному з глухих сіл Житомирщини, яку я опитував колись у ході пошуку поховань загиблих німецьких військовослужбовців. Зі сльозами на очах вона бідкалася, що її батько зник безвісти у 1941-му, і вона не знає де й могилка його. Нажаль, це біда не однієї бабусі – сотні тисяч загиблих тоді наших батьків, дідів та прадідів продовжують лежати у лісах, та полях, а їхні родини й досі про них нічого не знають. Практика показує, що найімовірніше вони лежать не так вже й далеко від домівок. Так як вони служили у Червоній армії зараз стає «модним» нехтувати цією проблемою, адже це була «армія поневолювач». Але мені чомусь здається, що справа тут не в гіпертрофованому патріотизмі - якось давно у нас повелося, що для того, щоб чогось не робити завжди знайдеться причина.

На щастя, чимало людей думає інакше. Усі вони зібралися об 11.00 5 серпня у с.Легедзине Тальнівського району Черкаської області біля будівлі Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», щоб звідти, провести у останню путь останки десяти військовослужбовців РСЧА та Прикордонних військ НКВС, які загинули у липні-серпні 1941-го року на околицях села.

Роботи проводились пошуковцями Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» під керівництвом голови правління Черкаського обласного осередку Назарова Олександра на підставі дозволів Міністерства культури України від 30 травня 2017р. № 22-009-П/17 та Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій від 29.06.2017р. №31.

Ідентифіковано останки одного загиблого - лейтенанта контррозвідки 11-ї танкової дивізії 2-го механізованого корпусу Кудряшова Костянтина Андрійовича. За словами нащадків свідків тих подій, ще один із загиблих був родом з Полтавщини. Тоді його медальйон забрали при похованні, та віддали Радянським військам після визволення села.

Щонайменше один із загиблих був прикордонником, тож у церемонії поховання взяли участь багато прикордонників з усієї України. Також, вперше на Черкащині у перепохованні приймали участь багато військово-історичних реконструкторських клубів. Щоб нагадати співвітчизникам, особливо молоді, героїчні сторінки історії нашої Держави та з метою належного вшанування пам’яті земляків, що загинули при захисті рідного краю від нацизму, по закінченню поховання нами було проведено військово-історичну реконструкцію першого дня боїв за с.Легедзине.

У публікації використані фото М.Кулика та Е. Овчинникова.

вернуться назад;

 

 

 

 

Наш архив

Помощь сайту

U194257898049
R299379597058
Z121858383480