Навигация



Май
Пн   7 14 21 28
Вт 1 8 15 22 29
Ср 2 9 16 23 30
Чт 3 10 17 24 31
Пт 4 11 18 25  
Сб 5 12 19 26  
Вс 6 13 20 27  

 

ЧЕРГОВА РІЧНИЦЯ ЗАВЕРШЕННЯ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ НАСТУПАЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ

Дата добавления: 2018-02-23

Автор: О.Назаров

Кажуть, що історія рідко переймається долею рядових громадян. Так сталося, що лютий місяць у новітній історії України часто дійсно бував лютим. Саме у лютому відбувся пік розстрілів на Майдані. Згодом, теж у лютому трагічний вихід з Дебальцево.

За цими датами, події семидесятичотирирічної давності якось призабулися. Та і більшість населення, скажімо чесно, не знає як тепер до них відноситися, адже правильно кажуть, що українська історія Другої світової війни ще не написана. І коли буде написана – сказати важко, адже це досить складний процес, а фахівців належного рівня не вистачає, як і у будь-якій іншій галузі. В результаті ми починаємо спостерігати процес ототожнювання червоної армії, яка визволяла тоді територію України від нацистів виключно з Російською федерацією, забуваючи при цьому, що у її лавах воювали мільйони українців. Цим самим, ми наче повністю погоджуємося зі словами В.Путіна, що Росія виграла-б війну без України. Але-ж це далеко не так. І не тільки тому, що і Росія і Україна тоді були частинами радянської імперії, і так висловлюватися не коректно. Не варто забувати, що за цю перемогу наклали головами і отримали тяжкі поранення мільйони українців, пам’яттю про яких тепер перейматися чомусь стало “не модно”. Нещодавно, за ініціативи Національного військово-історичного музею України та підтримки Лисянської районної державної адміністрації, на околицях смт.Лисянки Черкаської області відбулося відтворення подій завершальної стадії Корсунь-Шевченківської наступальної операції.

Учасники та співорганізатори акції, члени Черкаського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну», по дорозі до місця відтворення подій відвідали братські могили воїнів, які тоді загинули за визволення нашої землі.

На плитах цих могил можна побачити велику кількість українських прізвищ. Дивного тут нічого немає, адже до 80% піхотних підрозділів червоної армії, як у 1941-му, так і у 1944-му роках були набрані з призовників українців. Для цих місць, непоодинокими є випадки, коли призваних в одному селі, родичі заходили потім загиблими під час боїв за сусідні села.

І хоча річниці визволення відвіданих нами населених пунктів уже минули, на деяких братських могилах не тільки були відсутні квіти, до деяких навіть не було протоптано жодного сліду з тих пір, як випали сніги.

Квіти до могил ми, звичайно поклали, далі провели для жителів навколишніх громад відтворення фрагменту тих подій. Також було покладено квіти і безпосередньо на місцях боїв. Маю надію, що наступного року традиція відвідин братських могил у чергову річницю загибелі тих, в них лежить реанімується.

Тут так, а як на решті територій? Особисто мене з тих пір мучить питання – якщо так швидко забули про загибель мільйонів українців сімдесят чотири років тому, то як швидко забудуть загибель сотні чи кількох тисяч зараз?

вернуться назад;

 

 

 

 

Наш архив

Помощь сайту

U194257898049
R299379597058
Z121858383480