Навигация



Июль
Пн   2 9 16 23 30
Вт   3 10 17 24 31
Ср   4 11 18 25  
Чт   5 12 19 26  
Пт   6 13 20 27  
Сб   7 14 21 28  
Вс 1 8 15 22 29  

 

ДОДОМУ ЧЕРЕЗ СІМДЕСЯТ ШІСТЬ РОКІВ

Дата добавления: 2017-12-21

Автор: Олександр Назаров Голова правління Черкаського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну»

Останки ще одного загиблого героя повернули додому пошуковці ВГО «Закінчимо війну». Донедавна, мешканець с.Кадомки Кагарлицького району Київської області Омельченко Григорій Пилипович рахувався зниклим безвісти, але його останки на початку грудня цього року виявили пошуковці між м.Каневом та с.Бобрицею Канівського району Черкаської області. Як виявилося, він героїчно загинув у серпні далекого 1941-го року усього за кількадесят кілометрів від рідної домівки.

У ході досліджень було встановлено, що загинув він під час артилерійського обстрілу, вражений осколком у голову. Не дивлячись на те, що поховання було пошкоджене глибокою оранкою, також було встановлено, що верхню частину скелету хтось перекопав задовго до нас. Причина перекопування стала нам зрозуміла, коли у заповненні ями почали траплятися металеві деталі приклада трилінійної гвинтівки Мосіна. Очевидно, після вибуху окоп накрило грунтом, тому гвинтівку не помітили місцеві жителі, що прикопували тіла після боїв. Але відносно тонкий шар грунту не став на заваді сучасним мародерам.

Якимось дивом копачі не зачепили нижню частину скелету, тому особистий розпізнавальний знак загиблого лишився на місці і був неушкодженим. Записка в ньому збереглася добре і була заповнена олівцем, тому на ідентифікацію багато часу не пішло. І ось, двадцятого грудня, за сприяння Голови правління ВГО «Закінчимо війну» Юрія Григоровича Зубка, останки бійця було доставлено у село, з якого він пішов на війну.

Родичі загиблого та сільська рада організували церемонію поховання, і останки загиблого було захоронено біля могили однієї з доньок. Як повідомили родичі, усього Григорій Омельченко мав сімох дітей, четверо з яких дожили до поважного віку.

Наразі переважна більшість родичів проживають за межами села. Але ні відстань, ні сильний снігопад не стали на заваді. В момент поховання, навіть вийшло сонце, немов благословивши своїм промінням це дійство.

Як і всюди, односельці загиблого згадували і решту своїх земляків, що не повернулися з тієї війни. Як завжди, ми запевнили їх, що не зупиними роботи, аж поки не буде поховано останнього солдата тієї війни.

вернуться назад;

 

 

 

 

Наш архив

Помощь сайту

U194257898049
R299379597058
Z121858383480