Навигация



Май
Пн   7 14 21 28
Вт 1 8 15 22 29
Ср 2 9 16 23 30
Чт 3 10 17 24 31
Пт 4 11 18 25  
Сб 5 12 19 26  
Вс 6 13 20 27  

 

ОСТАНКИ ГЕРОЇЧНО ЗАГИБЛОГО ЗАХИСНИКА МОГИЛИ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ ПОВЕРНУЛИ У ШЕВЧЕНКІВ КРАЙ.

Дата добавления: 2017-12-16

Автор: Олександр Назаров Голова правління ЧОО ВГО «Закінчимо війну»

Більш ніж сімдесят шість років вважався зниклим безвісти житель с.Боровикове Звенигородського району Черкаської області Димерець Захарко Данилович. У липні 1941-го року він пішов на фронт, та так і не повернувся. Із мороку невідомості його повернули пошуковці ВГО «Закінчимо війну» наприкінці листопада цього року, виявивши останки загиблого героя під час пошукових робіт між м.Каневом та с.Бобрицею Канівського району Черкаської області. Поле, де їх було виявлено, пошуковці досліджують вже другий рік поспіль. Як місце масової загибелі захисників Канева серпня 1941-го воно було відоме ще з радянських часів.

На початку серпня 1941-го року нацистські війська проривають фронт 26-ї армії Південно-Західного фронту в районі Миронівки. Підрозділи червоної армії в районі Канева своїми активними діями не давали зосередитися ворогу для взяття столиці України – Києва. Маючи за мету оточити і знищити підрозділи 26-ї армії на правому березі Дніпра, нацисти з півночі, вздовж ріки, намагаються захопити Канів і переправи. Але їх зупинили воїни 97-ї стрілецької дивізії та 1054-го стрілецького полку щойнозформованої 301-ї стрілецької дивізії. Тиждень ворог не міг просунутись уперед і захопити Канів та могилу Великого Кобзаря. Відступили воїни тільки після наказу, коли командування вирішило переправити війська на лівий берег Дніпра. Така стійкість червоної армії для серпня 1941-го була показовою. Не виключена можливість того, що пояснюється вона присутністю у її лавах чималої кількості земляків Тараса Шевченка.

Наказ на відступ виконало небагато бійців та командирів – більшість їх так і залишилась лежати на своїх позиціях. Поле бою до війни було звичайним орним полем. Після серпневих боїв селяни поховали останки загиблих червоноармійців у неглибоких окопах та вирвах від вибухів бомб чи снарядів, а наступного року його переорали, тож подальше виявлення останків стало дуже складною справою. Минулоріч нами було виявлено останки двадцяти одного військовослужбовця червоної армії. З них було достеменно ідентифіковано п’ятьох мешканців сучасної Київщини та Полтавщини. Усі вони були поховані на батьківщині, чи в братській могилі у середмісті Канева. З виявлених цьогоріч останків чотирьох бійців, відразу було встановлено імена двох, роботи по ідентифікації решти тривають. Один з загиблих і був Захарко Димерець. Виходячи з характеру ушкоджень останків, він загинув під час однієї з контратак, вражений осколками артилерійського снаряду.

Як виявилося, був він людиною відомою, бо-ж до війни певний час очолював колгосп. Маючи досить пристойний, як для тогочасних призовників вік, цілком міг одержати відстрочку від призову і залишитись для організації партизанського руху. Але, разом з братами і сином пішов рядовим на фронт.

Довгий час ні про кого з них не було нічого чути, тільки за переказами було відомо, що загинув він десь на Дніпрі. Мабуть хтось із односельчан вижив у тій м’ясорубці і зміг передати невтішну новину рідним.

І ось, завдяки зусиллям пошуковців ВГО «Закінчимо війну» і особисто Голови правління організації Юрія Григоровича Зубка та за сприяння сім’ї загиблого, голови Звенигородської райдержадміністрації Довбуша Василя Миколайовича і сільського голови с.Боровикове Красюка Анатолія Михайловича останки Димерця Захарка Даниловича повернулися додому.

Донька загиблого, Гапіна Марія Захарівна, онук Гапін Іван Анатолійович та решта родичів ледве стримували свої емоції, адже на таке вже ніхто і не сподівався. Хвилювання родичів передалося і решті учасників події, які також ледве стримували емоції під час доповідей на траурному мітингу, що передував похованню.

Прогримів прощальний салют, який забезпечив директор Військового музею з с.Шампань Олег Бойко, і останки героя були поховані у рідній землі біля могили його дружини Ганни, на сільському кладовищі села Юркове Боровиківської сільської ради.

Під час поховальної церемонії та на поминальному обіді односельці загиблого згадували і решту своїх земляків, які не повернулися з тієї війни. Пошуковці Черкаського обласного осередку ВГО «Закінчимо війну» закликали всіх не втрачали надії на повернення і їх рідних, запевнивши, що не припинять своєї роботи і надалі.

на сайті Канівської РДА Канівський район, Черкаська область

http://kaniv-rda.gov.ua/news/16-32-48-27-12-2017/

вернуться назад;

 

 

 

 

Наш архив

Помощь сайту

U194257898049
R299379597058
Z121858383480