Навигация



Октябрь
Пн   2 9 16 23 30
Вт   3 10 17 24 31
Ср   4 11 18 25  
Чт   5 12 19 26  
Пт   6 13 20 27  
Сб   7 14 21 28  
Вс 1 8 15 22 29  

 

Вже тривалий час займаюсь пошуково-меморіальною роботою

Дата добавления: 2013-03-27

Автор: Борис Дученко

Шануймо ветеранів

Вже тривалий час займаюсь пошуково-меморіальною роботою і все ж кожна нова зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної війни збагачує новою інформацією про бойові будні фронтовиків, сприяє проведенню цієї роботи та її вдосконаленню. Наприкінці минулого року мені випала нагода побувати в санаторії Міністерства оборони у Трускавці, а відтак мав надію поспілкуватися з ветеранами.

Вже з перших днів перебування в санаторії спілкувався з людьми похилого віку, які, судячи по віку, могли бути учасниками війни. Але, на жаль, не так сталося як гадалося. Мені зустрічалися учасники бойових дій в Афганістані, Чехословаччині, В’єтнамі та інших країнах проте - жодного ветерана Великої Вітчизняної війни. Одного разу після тривалих пошуків натрапив на ветерана з яким вже спілкувався і зрозумів, що пошуки варто припинити. Але по приїзду додому мабуть доля винагородила мене за потрачені зусилля і я випадково зустрівся з ветераном Великої Вітчизняної війни полковником у відставці Нечаєвим Іваном Федоровичем, як виявилося людиною неординарною. 15 листопада минулого року Іван Федорович відзначив свій 90-літній ювілей і, незважаючи на свій поважний вік, продовжує працювати на Київському радіозаводі. Вражає його енергійність і дуже хороша пам'ять.
Нечаєв І.Ф. розпочав свій бойовий шлях 6 липня 1941 року рядовим
червоноармійцем і закінчив 11 травня 1945 року на посаді командира батареї в чеському місті Пельзень. Брав участь у Сталінградській та Курській битвах, штурмі Берліна, а також в розгромі угрупування фашистських військ в Чехословаччині.
За свій ратний труд нагороджений орденами Вітчизняної війни 1 та 2 ступенів, двома орденами Червоної Зірки, медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги», польською медаллю «За хоробрість та виучку» та ще 20 медалями. Нечаєв І.Ф. проводить велику роботу по героїко-патріотичному вихованню молоді і вона приносить йому задоволення та надає сили. Але все ж в цій роботі в нього траплялися і прикрі випадки про які він не хоче згадувати, а я змушений розповісти про них оскільки вважаю, що вони, хоч і небагаточисельні, але взагалі недопустимі.
Мова йде про те, що Іван Федорович спілкується з рядом шкіл областей, де проходив його бойовий шлях, але були непоодинокі випадки коли школи не відповідали на його листи, навіть на привітання зі святами, не кажучи вже про те, щоб самим привітати ветерана. Ось із цього, на мій погляд, і починається неповага до героїв Великої Вітчизняної війни та і взагалі до всього святого, що пов’язано з війною, а закінчується тим, що деякі представники молоді, як це було в м. Києві, готують яєчню на Вічному вогні біля могили Невідомого солдата, не знайшовши іншої форми протесту для демонстрації своєї громадянської позиції.
Багато молоді не знає про героїчне минуле свої прадідів, які вже відійшли у вічність, та часто - навіть як їх звали, і в цьому винуваті перш за все ми, батьки.
Хочеться сподіватися, що підготовка до 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників та 70-річчя завершення Великої Вітчизняної війни, яка розгорнулася в країні, сприятиме формуванню більш шанобливого ставлення до ветеранів війни та покращенню вшанування полеглих воїнів.

Борис Дученко

член Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну» м.Київ

електронна адреса: DuchenkoB.A@mail.ru

вернуться назад;

 

 

 

 

Помощь сайту

U194257898049
R299379597058
Z121858383480